#TRUMP #TrumpTarriffs #Trump's
Дональд Трамп завжди любив образи сильних лідерів із минулого. Але мало хто зауважує, що в економічній політиці він, схоже, надихається 25 президентом США — Вільямом Мак-Кінлі. Саме Мак-Кінлі наприкінці ХІХ століття зробив ставку на просту формулу: "знижуємо податки всередині країни - підвищуємо мита на імпорт".
Це тоді спрацювало. Але тоді – не зараз.
У чому була ідея Мак-Кінлі?
Америка часів Мак-Кінлі — це молода промислова країна, яка активно будувала заводи та фабрики. Китай ще спав у своїй традиційній економіці. Європа була зайнята своїми імперськими справами. І США справді могли захистити свій ринок високим парканом мит та спокійно розвивати свою економіку всередині.
Мак-Кінлі знижував податки для американців і водночас піднімав тарифи на іноземні товари. Логіка була проста: нехай купують своє, американське. Робітники одержують зарплати, фабрики зростають, держава заробляє на імпортних митах.
А що робить Трамп?
Минуло понад 120 років. Світ інший. США – не молода фабрика, а гігантська споживча економіка. Ідея Трампа — фактично та сама: знизити податки для американців і підняти тарифи на імпорт. Особливо на товари з Китаю та інших країн.
Тільки проблема в тому, що сьогоднішня економіка працює зовсім по-іншому.
Чому це не спрацює?
→ По-перше, виробництво давно пішло зі США. Більшість одягу, техніки, електроніки, запчастин виробляється у Азії. Підвищуючи мита, Трамп не робить товари американськими – він робить їх дорогими.
→ По-друге, глобальна економіка давно переплетена ланцюжками постачання. Навіть американська компанія Apple збирає айфони в Китаї, з деталей, виготовлених по всьому світу. Мита руйнують цю систему, як доміно.
→ По-третє, підвищення тарифів — прихований податок на звичайних громадян. За імпорт платять не китайці, а покупці у США. Тобто в кишені у людей залишиться менше грошей, і ефект зниження податків з'їдається зростанням цін.
Світ змінився - це не кінець ХІХ століття
Намагатися сьогодні повторити політику Мак-Кінлі — все одно, що лікувати смартфон методами ремонту парової машини. Часи інші. Економіка інша. Глобалізація вже відбулася і ніхто не може відмотати її назад простим указом президента.
Америка може і має шукати нові шляхи для своєї економіки через інновації, технології, освіту, енергетичну незалежність. Але будувати тарифний паркан у ХХІ столітті — це шлях у нікуди.
Підсумок простий
Мак-Кінлі жив у світі фабрик та парових поїздів. Трамп живе у світі айфонів та глобальних мереж. І та стратегія, яка працювала в Америці 1897 року, сьогодні перетворюється на дорогу ілюзію.
Економіка – це не музей. І копіювати стару політику без урахування нових реалій — дуже дорога і дуже наївна розвага.